Які документи потрібні для виїзду за кордон?
Подорожі в Польщу чи за кордон не тільки відкривають ба...
Договір дарування є угодою двох сторін, одна з яких є дарувальником, а друга – такою, що приймає дарунок у свою власність безоплатно.
Правові стандарти укладання даної домовленості та оформлення її регламентуються законодавством України (ст. 171 Цивільного кодексу).
Найкраще відповідну справу довірити фахівцям – у Львові такі послуги надає компанія Олсон. Професіональна розробка та вичитка договорів https://www.olson.lviv.ua/korporativne-pravo/pidtrimka/rozrobka-ta-vichitka-dogovoriv-kontraktiv.html є важливим напрямком сервісу цієї юридичної агенції. До досвідчених юристів даного закладу можна звернутися і для отримання детальної фахової консультації в режимі онлайн.
Умови відповідної угоди не передбачають жодних матеріальних зобов’язань особи, що приймає дар, перед дарувальником.
Договір дарування може бути реальним або консенсуальним. У першому випадку він набуває чинності від того моменту, коли майно передається обдаровуваному. Консенсуальна угода дарування полягає у зобов’язанні дарувальника передати об’єкт дарування іншій стороні у майбутньому.
Момент набуття права власності на підставі оформлення та укладання договору дарування залежить від типу об’єкту, який передається в дар. Відповідні законодавчі норми викладені в статті 334 ЦК України.
Головною умовою дійсності відповідної угоди є завірення її нотаріусом. Якщо в цьому документі йдеться про нерухоме майно, зафіксоване в державному реєстрі, права на нього набувають чинності від дня відповідної реєстрації.
Якщо об’єктом, який передається в дар, є нерухомість, особливо цінне рухоме майно або валютні цінності на суму, що перевищують встановлений державним законодавством неоподаткований мінімум доходів українців у 50 разів, укладатися договір дарування має в письмовій формі.
Усно може бути укладена дарча угода лише тоді, коли нею передбачається передавання предметів побутового призначення та особистого користування.
Передавання в дар нерухомості передбачає і її нотаріальне засвідчення, і наступне внесення даних цього документа в Державний реєстр.
Сторонами договору дарування можуть бути особи фізичні або юридичні.
Підставою для укладання такої угоди між юридичними особами є право дарування, прописане в офіційному статуті комерційної або іншої компанії – документі, який регламентує її підприємницьку діяльність.
Під час укладання договору пожертвувань цей правовий момент до уваги не береться.
Особою, яка укладає дарчу угоду, може бути не тільки власне дарувальник, а і його представник. Підставою для таких прав є попереднє оформлення необхідних повноважень зазначеної особи – письмового та нотаріально завіреного доручення. У цій довіреності має бути прописане ім’я сторони, що приймає дар, інакше відповідний документ не є дійсним.
У цивільному кодексі України (ч. 2 ст. 68 та ч.2 ст.720) зазначається, що право дарування майна, що належить дітям, не поширюється на їх батьків. Такого права розпоряджатися майном підопічних не мають і їх опікуни та особи, що всиновили неповнолітніх.
Об’єктом, що відповідною угодою передається в дар, може бути квартира, приватний житловий або дачний будинок, земельна ділянка, гараж тощо.
Усі типи зазначеного нерухомого майна повинні бути внесені в Державний реєстр. Посвідчення правочинів, пов’язаних із їх даруванням, мають виконуватися за місцем розташування та реєстрації цих об’єктів.
Для юридичного посвідчення договору дарування нерухомого майна цієї угоди слід пред’явити таку документацію:
У разі, якщо стороною, яка приймає нерухоме майно в подарунок, є неповнолітня особа, дарувальник повинен мати при собі також свідоцтво про народження цієї дитини та документ, наданий органом опіки й піклування.
У випадку, якщо дарунок направляється обдаровуваній стороні без її попередньої згоди, це майно вважається прийнятим за умови, якщо обдаровуваний негайно відмовиться приймати подарований об’єкт, оформивши відповідну заяву.